You are here
Home > Новости > Війна з Росією і пропозиція мера Харкова – Портников

Війна з Росією і пропозиція мера Харкова – Портников

Обіцянка, яку дав мер Харкова Геннадій Кернес – повернути одному з міських проспектів «історичне найменування» на честь маршала Георгія Жукова – ще один доказ спроб повернути Україну до пострадянської епохи. І час вибраний зовсім не випадково – час транзиту влади.

Обвинувачений у викраденні й побитті євромайданівців мер Харкова Геннадій Кернес під час засідання Київського районного суду Полтави, 28 травня 2015 року

Але чому саме маршал Жуков? Георгій Жуков, поза всяким сумнівом – одна з найважливіших, найстрашніших постатей Другої світової війни. Однак головним переможцем у радянській міфології, став вважатися не він, а Йосип Сталін. І тільки після смерті Сталіна і початку хрущовської десталінізації ситуація почала змінюватися.

Жуков був одним із найактивніших прихильників Хрущова, керував арештом його конкурента маршала Лаврентія Берії і в нагороду за участь у переворотах отримав посаду міністра оборони. Саме тоді на противагу сталінському в збройних силах і в Радянському Союзі починає насаджуватися новий міф – про «маршала перемоги» Жукова.

Портрет радянського маршала Георгія Жукова в руках одного з активістів, які виступали проти акції «Безсмертний полк», що проводилася в Україні під гаслом «Ніхто не забутий, ніщо не забуте». Київ, 9 травня 2019 року

Однак це лякає самого Хрущова, який підозрює міністра оборони у прагненні захопити владу, тому Жуков відправляється на пенсію, з якої вже ніколи не повернеться до політики.

І тільки у пострадянський час, коли для нової державної ідеології російському керівництву знадобилося «побєдобєсіе», Жукова повертають на п’єдестал -споруджують пам’ятник біля Красної площі. Путін, як і Хрущов, замінює верховного головнокомандувача його заступником.

Кернесу не цікава сама особистість Жукова, але він домагається, щоб назви вулиць у Харкові не сильно відрізнялися від назв вулиць у Бєлгороді. До президентських виборів 2019 року Кернес міг припускати, що публічне анонсування такої позиції може призвести до конфлікту з державними інституціями в Києві. А після виборів сама можливість такого конфлікту виглядає в очах Кернеса мінімальною – чи то тому, що тепер він вважає себе частиною цих інституцій, чи то тому, що для нього – держави, яку виборювали з 2014 року, більше немає.

І це найнебезпечніший наслідок ситуації навколо можливого повернення імені маршала Жукова на карту Харкова. Але найважливіше в цій аналогії – це розлом історичної пам’яті.

Усім довподоби думка, що в кожному українському регіоні історична пам’ять своя, нехай одні називають вулиці ім’ям Бандери, а інші – Жукова. Все це – функції місцевого самоврядування та побажання громадян, головне – як люди живуть. З цим спорунема.

Але якщо в одній частині буде своя історична пам’ять, а в іншій – історична пам’ять держави, яку Україна офіційно визнала державою-агресором, то прийде час, що частина країни з історичною пам’яттю держави-агресора може стати частиною території держави-агресора.

Добавить комментарий

Top